Привіт, як життя, що там у тебе?
Як діти? Як вдома? Толкуй мені суть.
Радий за тебе, радий за діток,
Радий тебе я просто почуть.
Що там вдома, надіюсь все добре?
Нічого собі, перше слово сказав?!
Ти справишся, правда, щастя то поруч,
Забув все я те , що так сильно жадав.
Згадай, як гуляли, як падали в сніг,
Ти пам'ятаєш надіюсь? О це інша справа.
Як добре було, як гуляли всю ніч,
Не життя, а суцільна забава.
І хто б міг подумати, що станеться так?
Що вітер розкидає нас по різні боки.
Так швидко пролетів наш найкращий час,
Тільки відвернувся, а всі вже навтьоки.
Звоню, бо згадати хочу.
Почути тебе, просто зрадіть.
Все так раптово, так жваво встигалось,
А зараз стрімголов кудись летить.
Потроху, поволі ми всі віддаляємсь,
Чому так трапляється, просто скажи?
Спогади в серці залишались,
А мрії летіли, як правда від лжі…
Не засмучуйся тільки – я просто набрав,
Той номер, колись даний тобою,
Я мчав чомусь завжди вперед від усіх,
Вважаючи, все це простою главою.
Розмова наша дійшла до фіналу,
Дала вона мені ще один урок.
Ну це вже моя особиста справа,
Буду простим я,
як цей потрібний дзвінок...
А.Р.
